Сага про обмеження: як це (не) діє

Епізод 4: Чому Україні досі не вдається "позбутися" Медведчуків?

Уся країна спостерігає за епопеєю з позбавленням майна Віктора Медведчука та його "зіркової" половини - Оксани Марченко. І доки пересічна публіка хвилюється, де пришвартується яхта Royal Romance та коли коштовні годинники сірого кардинала експрезидента Леоніда Кучми можна буде купити на Prozorro, у Вищому антикорупційному суді тихо, без участі преси та громадських активістів, триває судовий процес. Його предмет - стягнення в дохід держави всіх, зокрема вельми серйозних, активів подружжя. Бо виявляється, годинники та яхта - лише невелика видима частина того, чим володіють Медведчуки. У невидимій же - стратегічні підприємства енергетики, нафтовий термінал, літаки й вертольоти. І все це, включно з морським флотом і обленерго, продовжує працювати на нашу солодку парочку. А ще цікаво, що Віктор Медведчук на тлі своєї дружини не просто бідний, а дуже вже бідний родич - ­основним майном володіє саме Оксана Марченко

Сто вісімдесят аркушів коментарів.

О 8:00 у Вищому антикорупційному суді стартує засідання, ініційоване Міністерством юстиції проти підсанкційних осіб Віктора Медведчука та Оксани Марченко. Це вже третє засідання у цій справі, і кожне з них проходить за схожою процедурою: протягом кількох годин суд розглядає заперечення, які представляє адвокат Медведчука, Олексій Калінніков. Після цього голова суду Сергій Мойсак перериває адвоката та призначає нову дату для продовження слухання, яке розпочнеться з того моменту, де адвокат зупинився.

Цього разу все склалося вдало: через дві години після початку засідання адвокат зупинився. 180 сторінок заперечень до позову Мін'юсту від Медведчука вичерпалися. Хоча суть цих зауважень зрозуміла, щоразу вражає, як майстерно адвокати можуть перевертати чорне на біле. "Медведчук Віктор Володимирович, як український політичний діяч, народний депутат та опозиційний політик, завжди дотримувався своєї заявленої правової та суспільної позиції, яку висловлював у засобах масової інформації. Ця позиція стала основою його політичного переслідування. Позов, що подається, є продовженням цього переслідування", - зазначає адвокат Калінніков. Тобто спроба держави вилучити майно Медведчука, який роками завдавав шкоди Україні, трактується як політичне переслідування.

Давайте повернемося до реального життя і розглянемо історію санкцій, що стосується подружжя Медведчук - Марченко.

Коли дрони ефективніші за санкції

Вперше під дію персональних санкцій потрапили народний депутат Віктор Медведчук та його дружина Оксана Марченко у лютому 2021 року. Ці обмеження, що тривали три роки, торкнулися їхнього майна, активів, ліцензій і торговельних угод, включаючи Новошахтинський нафтопереробний завод, 75% якого належало Оксані Марченко. Ще 25% належали Наталії Лавренюк, цивільній партнери нардепа Тараса Козака з ОПЗЖ. Дивно, що управління нафтопереробним заводом опинилося в руках двох жінок, які не мали досвіду в цій галузі. РНБО зазначила, що завод постачає нафтопродукти до так званих ДНР і ЛНР. Проте, як виявилось, санкції виявилися недостатньо ефективними, адже постачання нафтопродуктів на окуповані території продовжувалося. Лише 5 червня 2024 року українські дрони завдали справжнього удару по Новошахтинському заводу, завдавши російським окупантам збитків у розмірі 1,5 млн тонн нафти та нафтопродуктів, що значно перевищило вплив усієї державної системи.

Санкції також торкнулися транспортної компанії "Роузвуд шиппінг", яка володіє п’ятьма танкерами, зареєстрованими в Таганрозі, РФ. Проте виникла значна проблема: в українському законодавстві відсутня норма, що дозволяє накладати санкції на власників суден, як повідомив експерт Інституту законодавчих ідей Андрій Климосюк в інтерв'ю для "Країни". Це означає, що підсанкційні судна продовжують доставляти вантажі для Медведчуків між різними пунктами, приносячи агресору значні прибутки, зокрема в рублях.

Але повернімося в 2021 рік. У травні Медведчук стає фігурантом справи про державну зраду - і Печерський районний суд відправляє його під домашній арешт. У перші дні великої війни Медведчук утікає. Доки його шукають, Печерський райсуд на закритих засіданнях у березні задовольнив низку клопотань слідчих Нацполіції про обшуки в будинках, квартирах та приміщеннях компаній, що належали Вікторові Медведчуку й Оксані Марченко. На початку квітня той же суд на клопотання ДБР та Офісу генпрокурора виніс три ухвали про арешт об'єктів нерухомого майна, яке в цьому кримінальному розслідуванні було визнане речовими доказами. Нарешті цей же суд наклав арешт і на колекцію 20 коштовних годинників, ювелірні вироби, предмети інтер'єру й колекцію кількох сотень картин.

Тим часом Медведчука затримали - й уся країна побачила його фото в наручниках та військовій формі.

Кількість арештованого майна була настільки велика, що його зберігання стало серйозною проблемою для правоохоронних органів. Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, речові докази, вартість яких перевищує 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, можуть бути передані на зберігання за письмовою згодою власника, якщо це не шкодить кримінальному провадженню. У разі відсутності згоди, це питання вирішується судом, і активи передаються Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). У 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 гривню, що означало, що речові докази вартістю понад 496,2 тисяч гривень підлягали передачі АРМА. У вересні 2022 року Медведчука обміняли на 200 українських військових, які потрапили в російський полон. Він покинув Україну, проте залишився в полі зору українського правосуддя.

Два роки - термін для подачі заяви до суду.

19 жовтня 2022 року, згідно з указом президента Володимира Зеленського, подружжя знову опинилося в санкційному списку. Але є й позитивні новини. У травні 2022 року набрала чинності норма, передбачена пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції", яка stipulates, що під час воєнного стану активи фізичних і юридичних осіб, що були заблоковані за рішенням суду, передаються у власність держави.

Проте ще раз нагадаємо, яким чином функціонує система санкцій.

Рада національної безпеки і оборони опубліковує перелік осіб, які підпадають під санкції, після чого президент затверджує його своїм указом, що сигналізує про початок тривалого та заплутаного процесу. Міністерство юстиції ініціює судовий процес у Вищому антикорупційному суді з метою доведення провини осіб, на яких накладено санкції. Водночас, ці особи мають право подати позов до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду, оскаржуючи рішення президента про застосування санкцій.

Мін'юсту знадобилося два роки, щоб ініціювати процес стягнення активів Медведчука на користь держави через ВАКС. За цей час АРМА встигла продати частину активів, які їй були передані. Мова йде про розкішні годинники, що реалізуються через тендери, автомобіль Mercedes-Benz Maybach та елітну яхту, яка незабаром буде продана в Хорватії. То що ж залишилося? Відповідь стала відома 4 липня 2024 року, коли суд прийняв позов до розгляду. З допису заступниці міністра юстиції Інни Богатих у Facebook стало відомо, що в списку залишилися 24 автомобілі, прогулянкове судно "Романс1", грошові активи на суму близько 1,9 млн грн, більше тисячі одиниць історико-культурних та матеріальних цінностей, літак Gulfstream G650 та гелікоптер Bell-427, зареєстровані на офшорні компанії. З'ясувалося, що обидва транспортні засоби знаходяться в Україні. Але найцікавіше – це понад 20 об'єктів нерухомості та корпоративні права 22 юридичних осіб. Це вже не просто предмети розкоші чи засоби пересування, а активи, які здатні приносити дохід і забезпечувати прибуток.

Чому Оксана Марченко опинилася під санкціями?

Як так сталося, що під санкціями перебуває не тільки Віктор Медведчук, а і його дружина Оксана Марченко? Бо вона є номінальним власником більшості активів свого чоловіка. Оскільки Медведчук був народним депутатом, тобто держслужбовцем, то не міг мати у власності бізнес-­активи. Відповідно, їх записували на Марченко. В одних компаніях вона є засновником і має 100% акцій, в інших цей пакет варіюється від 3% до 14%. Водночас вона володіє частками в бізнесі одразу в декількох стратегічних сферах, а саме - в енергетиці: ПрАТ "Львівобленерго", ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", ПАТ "Запоріжжяобленерго"; у сфері металургійних заводів: ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" і АТ "Запорізький завод феросплавів"; у логістичних компаніях, які входять у систему так званого Одеського перевалкового комплексу: ПАТ "Ексімнафтопродукт", ПрАТ "Чорноморський паливний термінал" і АТ "Одеснафтопродукт".

Дійсно, в офіційних реєстрах ім'я Оксани Марченко не зустрічається. Вся власність оформлена на офшорні компанії, зареєстровані на віддалених островах. Наприклад, ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" контролюється через п'ять таких офшорів. Оксана має 14,6% акцій через компанію Kerelio Commercial Limited, а також через Lex Perfecta Limited, що є частиною більш складної структури з трьох офшорних фірм. Хоча її частка виглядає невеликою, вона є міноритарним акціонером, що не має значного впливу на управління підприємством. Однак варто звернути увагу на інших акціонерів Прикарпаттяобленерго. Серед них - давній союзник Медведчука Ігор Суркіс, котрий володіє футбольним клубом "Динамо", а також бізнес-партнер Ігоря Коломойського Геннадій Боголюбов. Суркіс покинув Україну 26 лютого 2022 року, а інформація про втечу Боголюбова в червні 2024-го була широко обговорювана. Проте сучасні комунікаційні технології дозволяють Медведчуку підтримувати зв'язок з бізнес-партнерами. Тому не дивно, що їхній бізнес продовжує приносити прибуток усім трьом.

"Країна" повідомила, що у 2023 році дохід ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" перевищив 3,3 млрд грн, а чистий прибуток склав понад 153 млн грн. Тим часом, ПрАТ "Львівобленерго", яке також належить тим самим власникам, в минулому році заробило 5,6 млрд грн, забезпечивши своїм акціонерам чистий прибуток у розмірі 32,7 млн грн.

Система власності Чорноморського паливного терміналу організована аналогічним чином, оскільки контроль над ним здійснюють сім офшорних компаній, згідно з інформацією з реєстру SMIDA. Оксана Марченко володіє 5,85% від загального обсягу акцій. Її частка є опосередкованою через дві кіпрські компанії: Clanton Consulting Limited та Conlar Holdings Limited.

У червні 2023 року Служба безпеки України наклала арешт на Чорноморський паливний термінал та пов'язані з ним підприємства в Одеській області, співвласницею яких є Марченко. Термінал фактично зупинив свою діяльність. Хоча мета дій була справедливою — захистити майно від незаконної пере­реєстрації на підставних осіб та в майбутньому передати його на користь держави, протягом цього часу компанія могла б приносити користь державі. Натомість за минулий рік вона не отримала жодної гривні прибутку, натомість її борг зрос в до 252 млн грн.

У правосуддя була ще одна причина накласти санкції на Марченко. Як з'ясувала "Країна", це діяльність компанії ТОВ "Таврія-інвест", що займається нерухомим майном у Криму. Згідно з російським реєстром платників податків, після анексії півострова "Таврія-інвест" була перереєстрована в РФ і працює на території тимчасово окупованого Криму. Як заявила під час оголошення в суді позовної заяви юристка Мін'юсту Ірина Сербін, компанія укладає договори на охорону об'єктів нерухомого майна зі структурами Росгвардії та поліції країни-агресора. На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки 6 лютого 2023 року повідомили Оксані Марченко про підозру за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України - фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення ­конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Повернімося до судового процесу. Медведчуки почуваються впевнено в Росії, де терміни на кшталт "правосуддя" давно стали предметом іронії. Проте ця пара активно використовує всі можливості українського правосуддя. На наступному засіданні судді знову розглядатимуть доводи адвоката Олексія Каліннікова, який має підготувати відповідь на позов Міністерства юстиції до Оксани Марченко. І це не буде єдине засідання, адже там також є 180 сторінок аргументації, аналогічно до відзиву Віктора Медведчука.

Чому важливо знати, як довго триватиме судовий процес? По-перше, активи повинні приносити користь державі, а на даний момент вони або заморожені, або використовуються агресором. По-друге, чим довше триває судове слухання, тим менше шансів на збереження майна. Або, принаймні, на його адекватний стан. Це можна продемонструвати на прикладі колекції картин. Завдяки медіа-новинам складається враження, що живопис із колекції Медведчука стає загальнонародним надбанням. Однак за сценою політики розгортається інтрига, що нагадує детективний роман. Лише з тією відмінністю, що сюжет формується через численні імпровізації, і ніхто не знає, яким буде фінал цієї історії.

Чи з’являться на горизонті імпресіоністи з команди Медведчука?

На нещодавньому засіданні судді розглянули запит АРМА про участь у судовому процесі, оскільки його результати можуть суттєво вплинути на діяльність агентства. Як зазначила керівниця АРМА Олена Дум, агентство продовжує вести облік арештованих активів Віктора Медведчука, серед яких особливо виділяється колекція картин. Наразі ці твори мистецтва зберігаються в спеціально відведеному приміщенні Національного художнього музею, що відповідає всім необхідним вимогам щодо умов зберігання, як запевнили в АРМА. Проте колишня заступниця міністра культури Ірина Подоляк у своїх соціальних мережах висловила сумнів у цій інформації. Вона зазначила, що колекція на даний момент розподілена за місцями: найбільш цінні твори знаходяться в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, а інші, менш цінні, зберігаються на перетримці в Національному художньому музеї, і можливо, ще десь. Ірина Подоляк припустила, що подібним чином розподілені й усі колекції Медведчука з його маєтків у різних регіонах України. Це обговорення стало реакцією на пропозицію АРМА в квітні 2024 року щодо продажу арештованих картин. Дивно, що за два роки агентство не надало повного списку полотен з колекції Медведчука, які планується виставити на продаж. Неясно, яким чином відбуватиметься цей продаж, якщо в переліку картини не нумеровані, а іноді описані під незвичайними назвами, наприклад, "Картина в декоративній рамці із зображенням кораблів у морі". Як можна оцінити таку роботу: як твір Айвазовського чи як анонімного художника? Відповідно, виникає питання щодо вартості: кількасот гривень чи мільйони? У зв'язку з цими складнощами, АРМА була змушена провести експертизу картин у відповідь на численні запити з боку мистецтвознавців.

У травні 2024 року Олена Дума оголосила: "148 творів мистецтва буде передано до Національного художнього музею України, щоб вони стали спадщиною для майбутніх поколінь українців, тоді як 136 картин, що не володіють значною культурною цінністю, будуть продані через платформу Prozorro".

Справді бо, яку художню цінність можуть мати такі "шедеври", як "Ведмідь із бурштину" або "Картина, в декоративній рамці із жовтого каміння із зображенням портрета Вік­тора Медведчука"? Натомість гідні уваги полотна, що належать до двох напрямів, яким послідовно віддавав перевагу Медведчук. Перший - твори закарпатських художників різних стилів XX століття - від постімпресіо­нізму до соцреалізму. Другий - твори кримських художників минулого століття, відомі автори та роботи. І такі полотна справді варто зберегти для нащадків.

Нещодавно в телеграм-каналі АРМА Олена Дума повідомила, що на зустрічі з тодішнім виконуючим обов'язки міністра культури Ростиславом Карандєєвим обговорювалося питання передачі картин до Національного художнього музею України. Проте, здається, державні чиновники намагаються випередити події, адже судовий процес, що дозволить Україні отримати картини, пов'язані з Медведчуком, лише починається. Держава також зіткнеться з необхідністю значних витрат на зберігання цих творів мистецтва. Крім того, необхідно створити правовий механізм, що забезпечить передачу картин саме до цього музею. Наразі існує лише законопроєкт "Про особливості управління культурними цінностями та іншими активами". Тож чим швидше завершиться судовий процес, тим більше шансів зберегти колекцію. Варто згадати, що в історії АРМА були й інші сумнівні моменти. Наприклад, у квітні 2023 року на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради стало відомо, що десятки вагонів з калієм, які належали компаніям "Уралкалій" та "Бєларуськалій" і були на балансі АРМА, безслідно зникли. І це не прості вантажі, які можна перенести під пахвою.

Нагадаємо, Закон України "Про санкції" націлює на розгляд позову та стягнення активів протягом місяця. Уже давно місяць минув, а свого виступу ще не завершив перший адвокат, а їх у судовому процесі восьмеро. Переконати суддів і прискорити процес могли б вироки у кримінальних справах проти Віктора Медведчука й Оксани Марченко. Про деякі з цих справ ми вже розповідали. Але на сьогодні з дев'яти таких справ у жодній вироку немає.

На старті судового розгляду голова колегії суддів Сергій Мойсак закликав учасників дотримуватись конструктивного підходу, зауваживши, що існує ймовірність, що процес затягнеться на два роки. Але чи дослухаються до його слів? Поки черговий адвокат виголошує свої аргументи, у Медведчука та Марченка ситуація виглядає не так вже й безнадійно.